ПРОТРИ́МА́ТИ, и́ма́ю, и́ма́єш, док., перех. Тримати якийсь час. Прийшли есесівці, вишикували нас вздовж огорожі корівника і протримали отак близько години (Коз., Гарячі руки, 1960, 79); Хвороба протримала Івана Корнійовича дома три місяці (Сенч., Опов., 1959, 109); В поліщука так: ..нічого в полі не виросте, то щавель у лузі, рибинка в озері, гриб у лісі — диви, й протримають людину до нового урожаю (Збан., Сеспель, 1961, 379).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 326.