ПРОТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОТРУЇ́ТИ, рую́, ру́їш, док., перех., с. г. Обробляти (зерно, насіння, призначене для сівби) хімічними речовинами для профілактики грибкових, бактеріальних захворювань. Скільки клопоту коло тої зернини! Галя.. одбирала для посіву дорідне [зерно],.. протруювала препаратом, що знешкоджує спори головні (Горд., Цвіти.., 1951, 14); Перед сівбою насіння протруїли гранозаном (Колг. Укр., 12, 1958, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 327.