ПРОТЯ́ГНУТИЙ, ПРОТЯ́ГНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до протягти́, протягну́ти 1-7, 9, 10. Відносив [Микольцьо] її одіж до шафи, держачи в протягнених руках, обережно, буцім якусь скляну посуду (Март., Тв., 1954, 439); * Образно. Душа, як і раніше, Відважна і палка, І до надії вище Протягнута рука (Ю. Янов., V, 1959, 98).
2. у знач. прикм. Який протягся, протягнувся (у 1-6 знач.). — Як ти смієш таке говорити про царя? — темніє зеленкувата полива на протягнутих щоках (Стельмах, І, 1962, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 330.