ПРОФЕСУ́РА, и, ж.
1. Посада професора (у 1 знач.). Ще кінчаючи свою науку в Віденському університеті у відомого вченого професора Ягича, Франко почав готуватися до професури (Коцюб., III, 1956, 35); Незважаючи на свої тридцять років, він мав уже кандидатське звання, і товариші пророкували йому професуру (Добр., Тече річка.., 1961, 79).
2. збірн. Професори. В обговоренні доповіді Долгіна взяли участь і наукові співробітники, і професура (Рибак, Час.., 1960, 724); Царський уряд з допомогою реакційної професури жорстоко переслідував передову студентську молодь (Наука.., 8, 1959, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 333.