ПРОХАРЧУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. прохарчува́ти, прохарчо́вувати і прохарчува́тися, прохарчо́вуватися. Щодня кухарі різали воли та вівці на прохарчування цієї дикої, але гордовитої шляхетської орди (Н.-Лев., VII, 1966, 21); Старий уже був Грицько Вересай і виходив на люди тільки теплої пори, та й то в базарний день, щоб заробити дещицю на прохарчування (Бурл., О. Вересай, 1959, 3)..
2. Те, чим харчуються; їжа. Ця частина городян [плебейство] невпинно поповнювалась за рахунок обезземелених селян, що тікали від поміщицького гніту і шукали в містах роботу і прохарчування (Іст. УРСР, І, 1953, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 335.