ПРОХВОРОСТИ́ТИ, ощу́, ости́ш, перех., розм. Док. до хворости́ти. Треба простить або прохворостить (Укр.. присл.., 1963, 140); — Ти йому [панові] остив.. І.. він тебе за те й прохворостив (Г.-Арт., Байки.., 1958, 53); — Як прохворощу, то будеш знати! — урядник люто підняв нагайку, махнув нею в повітрі (Стельмах, Хліб.., 1959, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 336.