ПРОЦЕ́СІЯ, ї, ж. Урочистий багатолюдний похід, часто пов’язаний із весіллям, святом, похороном і т. ін. Рушила процесія, висипав народ із храму (Л. Янов., І, 1959, 275); Погостившись у молодої, весільна процесія рушила до хати молодого, батьки якого жили майже по сусідству (Томч., Жменяки, 1964, 98); Набальзамоване тіло царя возили на спеціальній колісниці по всіх підвладних йому племенах. Кожне плем’я приєднувалося до траурної процесії, проявляючи при цьому всі вияви скорботи (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 160); * Образно. Перед очима в нього проходили цілі процесії років і видив (Загреб., Шепіт, 1966, 229); * У порівн. Усі йшли, нахиливши голови, безмовно, наче похоронна процесія (Тют., Вир, 1964, 462).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 344.