ПРО́ШВА, и, ж.
1. Смужка мережива або вишитої тканини, вшита чи призначена для вшивання у виріб з тканини. Усміхнулась я, глянувши на шовкову блузку з шотландської картатої, синє з червоним, матерії, з дорогими прошвами і стрічками (Л. Укр., III, 1952, 602); На чистій скатерці з широкою прошвою стояла велика полив’яна миска з м’ясним борщем (Кучер, Прощай.., 1957, 359); * Образно. На побілілій траві ще темніє прошва заячих слідів (Стельмах, II, 1962, 245); * У порівн. В гаях, як прошва золота, Блищав зів’ялий лист (Рильський, Поеми, 1957, 234).
2. Вузька смужка тканини чи шкіри, вшита в шви одягу (перев. форменого) або взуття. Він стояв недалеко, за кілька кроків, у костюмі кольору хакі з темно-синіми прошвами (Гур., Осок. друзі, 1946, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 350.