ПРО́ШИВКА, и, ж., діал. Вишитий комір. Бувало в неділю як одягне [Лукин] білу з широкою прошивкою сорочку,.. то всі дівчата на нього ззираються (Кобр., Вибр., 1954, 190).
ПРОШИ́ВКА, и, ж., рідко.
1. Те саме, що прошива́ння. Оригінальності надає [меблевим] виробам.. декоративна прошивка сидіння та спинки (Веч. Київ, 27.IV 1966, 2).
2. техн. Спосіб обробки металів, що полягає у вдавлюванні в заготовку інструмента у вигляді зрізаного конуса, іноді циліндра, для утворення отворів чи заглиблень.
3. спец. Інструмент, яким роблять отвори у заготовках.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 351.