ПРОШИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проши́ти 1-4. В нього також «скиртування» іде: Папки прошиті складає в копиці! (С. Ол., Вибр., 1957, 299); Дехто, падаючи на землю, вже не підводився, прошитий ворожою кулею (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 317); * Образно. Осінь сіра, вся прошита Наскрізь нитями дощів (Бичко, Сійся.., 1959, 369).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 351.