ПРОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Шукати якийсь час. Коли твою душу нудьга наполяже І ти прошукаєш утіхи дарма, Нехай вона з серця ніколи не каже — Що ніби утіхи ніде вже нема (Манж., Тв., 1955, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 353.