ПРУ́ЖНИ́Й, пру́жна́, пру́жне́.
1. Який після стискання, згинання, натягання швидко відновлює первісну форму. Під ногами, як пружна гума, вгинається намитий земснарядами пісок (Жур., Вечір.., 1958, 138); Па полі вже грали у футбол, і тому увага всіх зосередилась на круглому, пружному м’ячі (Собко, Біле полум’я, 1952, 191); Ляк на хазяїна наганяла.. пружна тятива, змайстрована кмітливим Васею (Ковінька, Кутя.., 1960, 29); У дельфінів усе тіло вкрите пружними гребінцями і поздовжніми складками (Знання.., 1, 1966, 6); // Який пружинить, чинить опір тискові. Пружний грунт, встелений давньою глицею, майже не держить сліду після верхівця (Сміл., Пов. і опов., 1949, 143); Будьте щасливі, світлі оселі, І Алазанська долина люба, І віти пружні гірського дуба (Ющ., Люди.., 1959, 135); Деревина тису має приємний червоно-бурий колір, дуже пружна, міцна та стійка проти гниття (Наука.., 4, 1961, 36); * Образно. Стрункими пружними клинцями пішла авіація (Гончар, III, 1959, 42).
2. перев. пру́жний, спец. Який має здатність відновлювати первісну форму та об’єм після припинення дії якої-небудь сили на нього. Тверде пружне тіло стає пластичним під впливом збільшення тиску (Наука.., 1, 1957, 23); Вогонь полову палить. Пружна сталь З вогню виходить сивим блиском вбрана (Перв., І, 1958, 328); // Пов’язаний з такою здатністю. Якщо тіло після зняття навантаження повністю відновлює свою початкову форму, то така деформація називається пружною (Токарна справа.., 1957, 44); Передостанню стадію визрівання землетрусу — граничне нагромадження пружної енергії у вогнищевій зоні — можна «намацати» і з допомогою слабких штучних струсів грунту (Наука.., 11, 1967, 22).
3. перен. Тугий, міцний (про тіло, м’язи і т. ін.). Морський вітер перебирав складки ситцевого плаття, і воно облягало красиві форми молодого пружного тіла (Шиян, Вибр., 1947, 314); Рукою пружною Марині він ніжно голову підвів (Сос., І, 1957, 356); Край поля — холодні, горді Бронзово-темні дуби, Роса на собачій морді, Останні пахучі гриби, Дроздів соковите квоктання, Вальдшнепа пружне крило (Рильський, II, 1960, 53); // З тугим, гнучким тілом, міцними м’язами. Гуртовий — легкий і пружний, як молодий дубок, — ні зігнути його, ні переламати (Ткач, Плем’я.., 1961, 149); Груня стояла під світлом лампи неначе виточена. Гнучка і пружна, як сарна (Баш, На.. дорозі, 1967, 11); * Образно. Глянула [Марія] на себе в невеличке люстерко на стіні.. Сміялись очі, і вся була пружна — торкни струни в душі — відразу ж заграє (Цюпа, Назустріч.., 1958, 140).
4. Позбавлений різкості, але сильний (про рухи). Що то значить — людина полин п’є: в неї й колір обличчя здоровий, і хода пружна (Гончар, Бригантина, 1973, 47); Він перевернувся на спину і якусь мить спочивав на хвилі. Потім кількома пружними помахами догнав друзів (Ле, Клен. лист, 1960, 84); Вовкодав мчав вулицею вздовж огорожі.. легкими і пружними стрибками (Коз., Гарячі руки, 1960, 105).
5. Який має велику силу тиску, напору, опору; тугий. Виїхали на гору, за село, і Платонові у груди вдарив пружний весняний вітер (Зар., На.. світі, 1967, 4); Зловісна свистіла картеч, повітря було таке пружне, що, здавалося, його ледве пробивало смертоносне залізо (Кочура, Зол. грамота, 1960, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 361.