ПРЯГТИ́СЯ, пряжу́ся, пряже́шся і ПРЯ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок.
1. Готуватися з жиром на вогні, на жару без використання води; смажитися, жаритися. Не треба кращої од бігоса потрави! Капусту січену до казана кладуть І ставлять на огонь.. М’ясива.. туди домішують. На доброму вогні усе це пряжиться… (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 146).
2. Перебувати в якому-небудь жаркому місці; грітися на сонці. Було всі дні На черені Пряжусь та позіхаю (Г.-Арт., Байки.., 1958, 158); Михайло Михайлович міг пряжитись на всякому сонці, що давало йому тим більшу насолоду, чим дужче смалило (Сміл., Сад, 1952, 129).
3. Пас. до прягти́, пря́жити 1, 2, 6.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 364.