ПРЯ́ЖКА, и, ж. Застібка, яка скріплює кінці ременя, пояса і т. ін. Грицуня допав-таки кухтик і тріснув його паском по шиї. Пряжка вдарила Грицуня по вусі, а там зараз набіг червоний гудзь (Март., Тв., 1954, 148); Варвара зняла ремінець, не розстібаючи пряжки, через голову (Перв., Дикий мед, 1963, 221); Наплічні лямки [рюкзака] завширшки.. мають 6-7 см і підшиті, щоб не зминались.. Унизу кожної лямки є пряжки (В дорогу, 1953, 25); // Прикраса, оздоба у вигляді такої застібки. — Я накажу пришити малиновий верх до своєї бобрової шапки і пряжку з рубінами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 120); Він ходив, широко розставляючи дебелі, розкарякуваті ноги, узуті в шкіряні штиблети з масивними золотими пряжками (Добр., Очак. розмир, 1965, 5); Плащ принесли Антіною великий, барвисто-узорний, Дуже гарний, дванадцять уздовж його пряжок ясніло (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 366.