ПРЯМОДУ́ШНО. Присл. до прямоду́шний. — Може, тобі й марципани доводилось пекти? — Ні, — призналася прямодушно дівчина, — не доводилось (Добр., Очак. розмир, 1965, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 369.