ПРЯ́СТИСЯ, пряде́ться, недок.
1. Скручуватися на прядці, на веретені (про нитку, пряжу). Стара Маруся сідала прясти, Лукина брала веретено в руки, а мичка не прялась, нитка не вилася… (Н.-Лев., III, 1956, 360); * Образно. І знічев’я Роберт задивився На роботу того павука. Він дививсь, як там прялась помалу Тая нитка тендітна, тонка (Л. Укр., І, 1951, 356); Дощ у смузі світла перед машинами прявся густою скісною стіною (Гончар, III, 1959, 182).
2. безос., розм. Удаватися кому-небудь (про прядіння). Чогось мені не прядеться, чогось мені нитка рветься (Укр.. присл.., 1963, 195); Як кому на добро кладеться, то й на скіпку прядеться (Барв., Опов.., 1902, 119); * Образно. Пробув в пущі одні сутки; Ба, щось не прядеться… Пробув другі піп удовий — Ба, вже й нитка рветься… (Рудан., Співомовки.., 1957, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 371.