ПРІСНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи прісний. Роман.. жадібно вбирав.. терпкуватий осінній повів землі, що й зараз дихала жадобою життя, пріснуватою вільгістю озимини (Стельмах, І, 1962, 608); — Ніколи письменник у товаристві свого співбрата по перу не обмовиться, не викаже свого сюжету. От чому і розмови письменника з письменником пріснуваті (Донч., VI, 1957, 619).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 109.