ПТАША́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до пташа́. Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, Пухом стелить, зерном кормить, До сну їм співає (У. Кравч., Вибр., 1958, 204); Я спіймав мале пташатко і до гнізда його поклав (Сос., Вибр., 1941, 289); * У порівн. У відчинене вікно раптом залетіла маленька біляста хмарка тополиного пуху.. Узяв він її на долоню, як ніжне пташатко, і посміхнувся (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 379.