ПУ́ГУ́ —ПУ́ГУ́ див. пу́гу́.
пуд1, а; род. мн. пуді́в і заст. пуд; ч. У Росії, Білорусії та на Україні до запровадження метричної системи мір — міра ваги, що дорівнює 40 фунтам (близько 16,4 кг). Круто повернувся [Турн] І камінь пудів в п’ять підняв (Котл., І, 1952, 293); — Шабля в Палія у п’ять пуд — така важка (Морд., І, 1958, 98); Нескінченними поїздами вивозили [фашисти] на захід руду, чавун, вугілля. Вивозили мільйони пудів награбованого цукру, пшениці, ячменю (Довж., І, 1958, 134); // Велика кількість чого-небудь; щось дуже важке. — Що за диво! Відразу немов десь пудами пригнало ту кип’ячку, так і чути, що з усіх боків преться і тиснеться до ями (Фр., IV, 1950, 15); Коні.. борсалися в тванюці по самі груди. Колеса ледве обертались, вивертаючи пуди в’язкого чорнозему (Гончар, III, 1959, 222).
◊ Зна́ти (узна́ти, пізна́ти і т. ін.) почо́му (почі́м) пуд ли́ха див. ли́хо1; [Не оди́н] пуд со́лі з’ї́сти див. з’їда́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 384.