ПУ́ЖКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пуга. Від чого більш жаль візьме? Чи від батькових скубок, або хоч і пужки, чи від материного голублення? (Кв.-Осн., II, 1956, 421); Сяде [солдат] на порозі або на дзиглику та чоботи шиє. А біля нього пужка ремінна (Морд., І, 1958, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 385.