ПУЗАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до пуза́нь, пуза́н. — Головбух пузанець? Пузанець. Теж на вітамінах черевце відпустив (Гончар, Тронка, 1963, 88); Коли мужицькі діти, підштовхуючи одне одного, наближались, лейтенант.. хапав найменшенького забрудненого вчорашньою і сьогоднішньою кашею пузанця, волік за собою (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 385.