ПУЛЯ́РЕ́С, а, ч., діал. Гаманець. Роман.. поліз у кишеню і витяг звідти шкіряний пулярес (Коцюб., І, 1955, 107); Кажеш солоно собі платити за кавалок лави з ліжником, що переспався у тебе подорожній. А цей подорожній — сліпець, він душі твоєї не розгляне, він розгляне лише свій пулярес (Хотк., II, 1966, 376).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 387.