ПУНКТ, у, ч.
1. Певне місце у просторі, на земній поверхні. Кавалькада виїхала на найвищий пункт дороги (Коцюб., І, 1955, 287); Повне сонячне затемнення спостерігається в будь-якому пункті в середньому один раз приблизно в 300 років (Астр., 1956, 75); // Місце, що має певне призначення, використовується для яких-небудь цілей, є метою чогось. — Cиджу оце, телеграму складаю.. Прямо в штаб військового округу, в Москву. Пояснюю, в чім справа, і прошу вказати пункт для дислокації батальйону (Головко, II, 1957, 459); Кінцевий пункт його мандрів — Лолин, куди запрошено його на літо (Кол., Терен.., 1959, 91); Квартири, де проживали Ульянови в Києві, були опорними пунктами київського більшовицького підпілля в 1903-1904 роках (Наука.., 12, 1968, 5); // Місце, заселене людьми (місто, село і т. ін.). Я волів особисто відвідати кілька пунктів, де найдовше гадала перебувати делегація (Кулик, Записки консула, 1958, 145); // Місце, приміщення, спеціально пристосоване, обладнане для якої-небудь роботи, заняття і т. ін. [Магістер:] Мушу я зібрать громаду нашу, щоб зараз про гандльові [торгові] пункти врадить (Л. Укр., III, 1952, 112); На командному пункті, що розмістився в довгій низькій казармі, стояв нестихаючий гомін (Гончар, III, 1959, 248); Механізація розвантаження зерна на хлібоприймальних пунктах вивільнила тисячі вантажників (Рад. Укр., 4.VIII, 1959, 2); Медичний пункт; Виборчий пункт; Спостережний пункт; Диспетчерський пункт.
Насе́лений пункт див. насе́лений.
2. Окремий розділ офіційного документа або частина тексту, що звичайно позначається цифрою або буквою. — Хтось дуже безсердечний писав оцей контракт… — Ти про шостий пункт говориш? То чого тобі журитися, Мар’яне? Коли помреш, ніхто за тебе не буде відробляти (Стельмах, І, 1962, 193); Навчаючись, Захар не раз мав нагоду подумати про пункт у своїй анкеті — «Був у фашистському полоні, втік з табору «Терезин»… (Ле, Право.., 1957, 212); В нижчеподаній статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови, обмежуюсь лише кількома вузькими, як мені здається, пунктами (Рильський, III, 1956, 63); // Певне місце в доповіді, виступі, розмові і т. ін. Пишу похапцем, в Чернігові, закиданий всякими справами, тому не маю змоги зупинитися на тих пунктах, на яких не можу згодитися з Вами (Коцюб., III, 1956, 200); Питання про тимчасовий революційний уряд є центральним пунктом тактичних питань соціал-демократії в теперішній момент (Ленін, 11, 1970, 71).
По (на) всіх пу́нктах — цілком, повністю. Я півночі проплакала після тієї сперечки. Не тому однак, щоб я почувалась ображеною або «побитою по всіх пунктах» (Л. Укр., V, 1956, 434); — Все, що підлеглим належить, — дайте. Все, що належить з них, — візьміть. Бо я в свою чергу вимагатиму з вас немилосердно по всіх пунктах (Гончар, III, 1959, 311); Поволі-поволі, але на всіх пунктах станіславівська дячиха одержала верх (Хотк., II, 1966, 368); По пу́нктах (пункт за пу́нктом) розповіда́ти (поя́снювати і т. ін.) — докладно, послідовно розповідати (пояснювати і т. ін.). Так багато повинен оповідати Вам, що не знаю, з чого почати. Ось Вам по пунктах (Коцюб., III, 1956, 384); Пункт за пунктом обговорили весь договір (Ткач, Плем’я.., 1961, 53).
3. який. Певний окремий момент у розвитку чого-небудь. Північ. Ще нема його, а тим часом біль, мука дійшли до найвищого пункту (Хотк., І, 1966, 48); Гроші, кінцевий пункт першого перетворення товару, являють собою в той же час вихідний пункт другого перетворення (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 114); Великий Жовтень став поворотним пунктом в історії людства, в долі всіх народів нашої країни (Ком. Укр., 7, 1968, 5); Кульмінаційний пункт; Вузловий пункт.
4. Питання, подія, предмет і т. ін., на яких зосереджені чиї-небудь думки, чиясь увага. — Які ви щасливі! — обізвалась Тетяна Степанівна: — маєте таку славну наймичку. Пані Наталя зраділа, що знайшла хоч один ясний пункт серед тих страшних подій, на якому можна спочити (Коцюб., II, 1955, 168).
5. друк. Одиниця виміру, за допомогою якої визначають розмір шрифтів, пробільних матеріалів тощо (дорівнює приблизно 0,4 мм). Літера в п’ять пунктів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 388.