ПУРИТА́НИН, а, ч.
1. Послідовник пуританізму (у 1 знач.). Часто я думала.. про ту полеміку. Думала і тоді, коли писала свою драму про скульптора серед пуритан в диких пущах перших американських колоній (Л. Укр., V, 1956, 433); Якщо прихильники короля переважно належали до англіканської церкви, тобто церкви, яку очолював король, то в армії парламенту об’єдналися пуритани, рішучі противники англіканської і католицької церкви (Нова іст., 1956, 11).
2. перен. Суворий ревнитель чистоти звичаїв, високої моральності і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 391.