ПУСТОМО́ЛКА, и, ж., розм., рідко. Жінка, яка говорить багато і беззмістовно. Були там [у пеклі] чесні пустомолки, Що знали весь святий закон (Котл., І, 1952, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 401.