ПХИ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до пхи́кати. Дитина ще тільки пхикнути збирається, а мати вже на сторожі (Сенч., Опов., 1959, 157); — Пхе! пхе! — пхикнула.. цариця і налила в хусточку пахощів та й притулила хусточку до носа (Н.-Лев., IV, 1956, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 414.