ПІАНІСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. муз. Стос. до піанізму. Цікава піаністична школа, висока техніка, своєрідна інтерпретація творів — усе це принесло успіх артистові (Веч. Київ, 14.І 1963, 1).
2. Власт. піаністу. Виконавську манеру піаністки відзначає романтична схвильованість, темпераментність, глибоке розкриття образів, тонке розуміння стилю, вільне володіння арсеналом піаністичних засобів (Рад. Укр., 20.XII 1962, 4); Піаністичні здібності.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 376.