ПІВДЕСЯ́ТКА, невідм., ч. Одиниця рахунку однакових або однотипних предметів, явищ і т. ін., що дорівнює половині десятка (у 1 знач.). [Денис:] Я, бачте, переліз через пліт й украв з півдесятка яблучок (Кроп., II, 1958, 445); Біля багаття сиділо з півдесятка озброєних людей (Тют., Вир, 1964, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 379.