ПІ́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. пі́вкати і звуки, утворювані цією дією. Нараз ізчепляться два індики за коралі, тягаються завзято та поки нарікають тонким півканням, а далі у сварку (Март., Тв., 1954, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 381.