ПІ́ВНИЧОК, чка, ч.
1. Зменш.-пестл. до пі́вник1. Іде [жінка] й наткнулася: стоїть Пеньок сосновий, а на йому Червоний півничок сидить І сяє — в пір’ї золотому (Щог., Поезії, 1958, 362); Тарас зосереджено вирвав аркуш паперу з альбома і зробив двох півничків (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 382); * У порівн. Розтривожений чимсь Страшко, наче півничок, аж підстрибує перед геркулесом, а той лише примирливо розводить своїми здоровенними вузлуватими ручиськами (Баш, На .. дорозі, 1967, 143).
2. Акваріумна рибка з мінливим забарвленням; бійцева рибка. Вони звертають увагу на зелених, синіх, червоних півничків, чи, як їх ще звуть, бійцевих рибок (Веч. Київ, 13.І 1958, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 383.