ПІВНО́ЧІ, невідм., ж. Половина ночі. Я півночі проплакала після тієї сперечки (Л. Укр., V, 1956, 434); Увечері Фелікс був разом з Волею і півночі шепотівся з ним у ліжку (Ю. Янов., II, 1954, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 385.