ПІВСЛОВЕ́ЧКА, невідм., с. Зменш.-пестл. до півсло́ва. Вже послинила [Дарка] краї конверта, вже рукою прибила, а Лідка все ще не знає, що в цьому листі й півсловечка скарги немає (Вільде, Повнол. діти, 1960, 87).
◊ Ні півслове́чка — те саме, що Ні півсло́ва (див. півсло́ва). У цій книжці «Серед степів» цензура не зробила аніякісінької заборони, — ні слова, ні півсловечка навіть не зачеркнула (Мирний, V, 1955, 410); Хоч [би] півслове́чка — те саме, що Хоч [би] півсло́ва (див. півсло́ва). — Що ж ти мовчиш?.. Промов до мене хоч півсловечка (Кв.-Осн., II, 1956, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 387.