ПІВСТОРІ́ЧНИЙ, а, е. Який існус, триває і т. ін. півсторіччя. Більше ніж півсторічний досвід розвитку Країни Рад — першої в світі соціалістичної держави — наочний приклад того, що може зробити народ, коли він стає господарем своєї долі (Ком. Укр., 5, 1970, 70); // Який буває, відбувається і т. ін., коли минає півсторіччя. Державна заслужена капела бандуристів Української РСР відсвяткувала своє п’ятдесятиріччя.. Відбувся урочистий вечір, присвячений півсторічному ювілеєві цього уславленого творчого колективу (Вітч., 12, 1969, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 388.