ПІ́ВЧА, чої, ж. Церковний хор. Був у Заярській церкві — півча співала, — препогано! (Мирний, V, 1955, 327); Біля ями на землю опустили мари. Знову правив піп і співала півча. Потім підходили прощатись з померлим (Головко, II, 1957, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 389.