ПІВ-АРШИ́НА, невідм., ч., заст. Половина аршина як міра довжини. Почула [Маріора], що круглий, на пів-аршина заввишки стіл.. звалився їй на коліна (Коцюб., І, 1955, 186); Махрою друзі затяглись, Тут і насіла їх дівчина. Їй цигарки оті здались Не менші, як по пів-аршина (Воскр., З перцем!, 1957, 86); * Образно. Коза все крутилась коло печі, а далі почала танцювати, висолопивши язика на пів-аршина (Н.-Лев., II, 1956, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 377.