ПІДБІ́ЙКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що підкла́дка 2. — Сукня пообвисала й теліпається, неначе на кілку, — подумала Балабушиха, й вона.. розпорола підбійку в сукні, підмостила вати, зашила на живу нитку й знов наділа (Н.-Лев., III, 1956, 215); * Образно. — Я в його не примічаю міцної підбійки в жартах та смішках (Н.-Лев., І, 1956, 607).
2. Те саме, що підбі́й2 1. Шар вугілля був не товщий за три чверті аршина, і біля нього можна було працювати тільки лежачи. Вибійники, нарешті, приладились і почали підбійку (Панч, І, 1956, 391); Якщо у 1929 р. механізація вуглевидобутку (переважно підбійка і доставка вугілля по лаві) становила 30,6%, то в 1930 р. — 55% (Укр. іст. ж., 4, 1960, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 399.