ПІДВЕЧІ́РНІЙ, я, є. Який настає, буває і т. ін. перед вечором. Якось через кілька днів після відкриття читальні підвечірньої години він прогулювався селом (Речм., Весн. грози, 1961, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 404.