ПІДВІ́ДОМЧИЙ, а, е. Який знаходиться в чиєму-небудь віданні, підпорядкований комусь, чомусь. В економічних районах республіки нині здійснюється ряд заходів щодо поліпшення виробничого кооперування і спеціалізації підвідомчих підприємств (Ком. Укр., 6, 1960, 16); За Ярослава Мудрого, в 1039 р., була заснована руська митрополія, підвідомча константинопольському патріархові (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 497).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 406.