ПІДВІ́СОК, ска, ч. Підвішена прикраса. Краплинами гарячої крові палали на ньому [намисті] рубіни, а тонюсінькі ланцюжки з’єднували їх і закінчувалися підвісками-півмісяцями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 60); Спалахують люстри Колонного залу Будинку спілок. Самоцвітами, райдужними іскрами відбивається світло в їх кришталевих підвісках (Рад. Укр., 22.ХІ 1960, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 407.