ПІДВІ́ТРЯНИЙ, а, е.
1. Звернений у ту сторону, звідки не дме вітер, захищений від вітру. Підвітряний схил барханів завжди крутіший, спадає він під кутом 30 — 40° (Курс заг. геол., 1947, 40); — Хвилі підіймаються, як гори, і підвітряні їх боки круті через надзвичайну густоту води (Довж., Зач. Десна, 1957, 445).
2. Те саме, що наві́тряний. На відкритих підвітряних місцях саду крона дерев здебільшого однобока (Колг. Укр., 2, 1961, 35); Одну або навіть дві підвітряні сторони альтанки роблять глухими (зашивають дошками, щільно заплітають лозою) (Жилий буд. колгоспника, 1956, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 407.