ПІДГІ́РНИЙ, а, е. Те саме, що підгі́рський. Обвалів підгірних холодне й іскристе каміння, і над перевалами ночі — прозорий димок (Перв., II, 1948, 45); Коли немає вітру, тоді в підгірному селі так тихо, що скрізь з кожного подвір’я.. виразно чути ремигання волів (Епік, Тв., 1958, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 414.