ПІДДУВА́ЛО, а, с. Отвір під топкою, через який проходить повітря, підсилюючи тягу під час горіння. Топка для спалювання майже всіх видів твердого палива повинна мати піддувало і колосникову решітку (Довідник сіль. будівельника, 1956, 391); Він [кочегар] вугілля підкидає, За водою доглядає, Відкриває піддувало, Щоб ізнизу підвівало (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 425.