ПІДДІ́ВОК, вка, ч., розм. Дівчина-підліток. Брат.. відзначає про себе, що сестра таки здорово підросла за час його відсутності, стала зовсім уже піддівком (Гончар, Тронка, 1963, 8); — Думаю, коли-то і я стану парубком, а ти, Клаво, дівкою. — Я вже дівка, — зобидилась Клавка. — Ні, ти ще піддівок (Мокр., Слід.., 1969, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 424.