ПІДЖИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка, розм. Те саме, що чека́ти. Він — такий прихильний до неї. Іноді до самого смерку швендяє коло тину, піджидає, як би її побачити, побалакати з нею, а часто — і поділитися гостинцем (Мирний, IV, 1955, 75); Заходити до хати Христі дуже не хотілося.. Та куди там! Виявляється, її піджидають. Батько накинувся: — Де це ти вешталася? (Грим., Незакінч. роман, 1962, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 427.