ПІДКЛЕ́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкле́їти. Бібліотека, щоправда, була невеличка і на всю величезну волость одна; книжки були зачитані, підклеєні, поклеєні, переклеєні, та проте читати їх було можна (Вишня, II, 1956, 350).
2. у знач. прикм. Полагоджений, відремонтований підклеюванням. Нарешті Семен Полікарпович вийняв з стола карту району, стареньку, підклеєну, розправив її і, тяжко зітхнувши, показав Коропову (Земляк, Гнівний Стратіон, 1963, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 436.