ПІДКО́ПУВАЧ, а, ч. Пристрій для підкопування (у 1 знач.). У колгоспі почали копати цукрові буряки. Приїхав на плантацію тракторист Микола Сенчило з підкопувачем (Рад. Укр., 31.VІІІ 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 439.