ПІ́ДКУП, у, ч.
1. Дія за знач. підкупа́ти, підкупо́вувати 1. Від закопування хліба, агітації та щоденних провокацій вони [куркулі] переходили до нічних пожеж, убивств місцевих робітників, наклепів, підкупів нестійких незаможників, загроз (Епік, Тв., 1958, 41).
2. у знач. присл. пі́дкупом. За допомогою хабарів, подарунків, грошей і т. ін. У країнах з давньою демократично-парламентською культурою буржуазія чудово навчилась діяти не тільки насильством, а й обманом, підкупом, лестощами, аж до найвитонченіших форм цих прийомів (Ленін, 39, 1973, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 445.