ПІДЛЕ́СНИК, а, ч. Той, хто виявляє лицемірство, лестощі щодо кого-небудь. [Василь:] Я, тату, волію взяти ту [дівчину], на котру впаде ваша та материна думка. [Захарко:] Так кажуть тільки підлесники або ж ті, у котрих бракує власного розуму (Кроп., II, 1958, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 449.