ПІДМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. Намочувати трохи, злегка або знизу. Сіро і сутно [сутінно] ставало на острові по заході сонця: всі фарби линяли, як в акварелі, що її підмочили (Коцюб., II, 1955, 296); Василя було легко поранено в плече, кров підмочила гімнастьорку (Ю. Янов., II, 1954, 100); // перен., розм. Уживати алкогольні напої. [Ларивон:] Шкода, що закуска буде насухо. [Єфрем:] Підмочимо! Я привіз пляшку монополії (Кроп., IV, 1959, 349).
◊ Підмочи́ти репута́цію (авторите́т) — негідним вчинком, діями і т. ін. погіршити думку про кого-небудь, заплямувати когось. Історія з капустою сильно підмочила репутацію Миколи Проця (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 459.