ПІДО́ЧНИЙ, а, е, анат. Який міститься під оком. Лице.. з вистаючими [виступаючими] вилицями і підочними кістьми, з маленькими і глибоко впалими очима (Фр., VI, 1951, 66); Добріють темні чоловічки очей Василини і на якусь мить застигають в примхливих, по-юному гарних підочних підпухлинах (Стельмах, І, 1962, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 478.